Украинские подходы

Порча на одиночество

На самотність.

Беруть нову нешиту голку, дивлячись на неї і являючи потрібну особу говорять:

"Марно ти, (ім’я) заміж збираєшся,
Дарма ти, (ім’я) заміж сподіваєшся.
Як кажу, так і буде!"

Від голки відламується вушко. Гострий уламок голки встромляється над дверима помешкання, а відламане вушко треба кинути у швидку річку зі словами:

"Як це вушко до голки не повернути, не приліпити,
Так і (ім’я) обручки не надягнути, ніколи не носити.
Хай буде так."

Потім іти на місце де проводився обряд, взяти фото жертви, і спалити зі словами:

"Все життя тобі, (імя) вдома просидіти,
Щоб дівкою і посивіти."

Попіл розпорошити під дверима, або там, де вона ходить.

Отливание воском.

Отливание воском, кроме самого исцеления от сглаза, позволяет шептухе определить, кто навел порчу. Необходимо набрать воду до восхода солнца или, если нельзя ждать до утра, наговорить на обычную воду:

«Колодязь Аврама, дозволь води з тебе набрати, від всякого чаклунства, від всякої нечисті, від всіх болів, на добре здоров’я раба Божого (имя). Амінь.»

В эту воду вливают 150 грамм расплавленного воска и сажают больного на пороге, чтобы часть стула была в одном помещении, а часть — в другом, лицом к двери и спиной к окну. Необходимо трижды прочитать «Отче наш» и трижды «Воскресную молитву». После этого нужно сказать:

«Переляк, вилийся на відлив!Амінь!»

После выливания воска в воду, больному дают отдохнуть несколько минут, а затем пересаживают его головой на Запад, а в следующие два отлива — на Восток

Снятие сглаза с младенца.

Если сглазили младенца или ребенка, процедура немного меняется. Нужно налить в миску воды и опустить в нее ножом три раза по девять углей из печки, считая угли и прибавляя перед числом слово «не» («не раз, не два...»). Если угли не тонут, значит это сглаз.

Нужно обмыть ребенка водой из этой миски и три раза прочитать «Отче наш» и «Воскресную молитву». Для защиты ребенка от сглаза на Украине до сих пор используется красная ниточка, перевязанная вокруг левой ручки малыша.
***

на снятие порчи

Эти заговоры на "непочатую воду" (т.е. утром, раньше всех набирать ее для снятия порчи), хотя думаю в экстренных случаях можно и не ждать рассвета.
Подойти сначала к источнику, и читать:

"Водице-Арданице
Миєш два береги, трету середину
Чєтверте корінє
П`єте камінє
Шесту душу
На имнє (імя)!
Обмий її вид омрази
Жучьої, болючьої
Смертевної, пекучьої,
Скіпачької, лупачької!"
Потом набирать воду, читая:
"Водичько свєтичько!
Течєш з високих гір, з глібоких нір,
Усе лихе обмиваеш, сама чіста пропливаєш
Обмий чьоловіка (імя),
вид вуру, пострілу, клику
наслання й лихого чєсу" 3 рази сплюнути

Дома, читать заговоры на воду - которую потом пить, или делать отливку воском на эту воду.

Читать такие заговоры:

1."Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і луги, і береги, і середину.
Очищаєш ти, вода явленая, нарожденного (імя) од прозору:
Надуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького.
Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети, на болота, на моря. "

2."У моря калина, під калиною дівчина,
Вона не знала ні шити, ні прясти, ні золотом гаптувати;
Тільки й уміла і знала од (ім'я)
Уроки і презори викликати й визивати,
На сухії ліси посилати.
Уроки, урочища, чоловічі й жіночі, дитячі,
Вам, уроки, урочища, у (ім'я) не стояти,
Жовтої кості не ламати, червоної крові не пити,
Серця його не нудити, білого тіла не сушити;
Вам іти на мохи, на темні луги,
На густі очерети, на сухі ліси. "

Можно еще такую:

"Уроки колючі, поробленнє болюче! Ци ви си стали з свєта, ци з вітру, ци з роботи, я хочу вас викликати із сімдесятьох сімох кісточок, із сімдесятьох сімох жилочок. Уроки колючі, поробленнє болюче! Викликаю вас із шкіри, з мнєса, з кісток, із серця, з чирок, з голови, з очей, з носа, з рота, з єзика, із зубів! Йдіть собі лісами, горами, водами, ріками аж до Чорного моря; на краю Чорного моря є висока гора, а на тій горі є скала, а на тій скалі є дев’ять когутів перваків, дев’ять котів перваків, дев’ять псів перваків. Єк ти не схочеш піти по волі, то підеш по неволі. Єк я тебе догоню - золотим мечом тобі голову здойму. Тебе когути видзьобають дзьобами, коти вигребуть лабами, пси вигризуть зубами! Щезни, пропади! Ти до сего тіла не маєш діла!”

Вылить остатки воды (в идеале там, где 3 забора между собой соединены, хотя можно думаю и на перекресток, под сухое дерево), сказав:

"В лісі росло дерево, убирало си в кору, в краки, в лист, у цвіт. Стяли його. Як не має воно тепер сили рости, цвісти, так аби не мали сили уроки панські, циганські, діточі, жидівські, парубоцькі, дівоцькі, жаб'ячі і гадячі. Аби так щезли, пропали, як пропадає сіль від води і віск від вогню."

Снятие порчи, сглаза с себя

Від уруку ,пристріту, зглазу з себе:

Ісус Хрістос назустрічь мені, Пресвятая Троїця на поміч мені, що Ісусу
Хрісту і Пресвятій Троїці, – те буде й мені.
Пристріт чоловічий, пристріт жіночий, пристріт хлопьячий, пристріт
дівчачий, пристріт із людей, із поганих очей! Бійся мого духу, бійся Божіх
молитов! Тут тобі не стояти, костей не ламати, білого тіла не вьялити,
щирого серця не сушити! Я тебе одговоряю сама од себе одмовляю, од
свого тіла, од свого білого лиця, од свого щирого серця! Йди собі на
очерета, на болота, на чистії поля! Там тобі жити і проживати, там тобі
ломить, трощить… Згинь, одійди от нарожденної, хрещеної, молитвенної
раби Божої (своє ім*я).

Замовляння читається 9 раз

Обереги

Не сам я іду — Дажбог веде,
Мати Лада слідом іде,
А я за ними з Богами своїми!

* * *
Дай, Дажбоже з Неба
Усе, що нам треба!

* * *
До нас, Дажбоже, до нас!
Щоб у нас був гаразд.
І ти, Лада-Мати,
Заходь до нас в хату!
(вранці, запрошуючи Сонце до хати)

Молитва на порозі
(перед виходом з дому)

Вийду я на вулицю:
Сонце — в лице,
Місяць — в плече,
Зорею підпережуся,
Нікого не боюся.

Миробогу
Миробоже!
Виходжу я в путь,
а ти поруч будь!
Та вбережи мене
від чоловіка, від жінки,
від свинцю, від заліза,
від сталі!
Щоб вони не могли мене
Дажбожого онука (ім'ярек)
ні поранить, ні порізать,
ні кісток зламати,
ні словом дойняти!
Миробоже!

Жіночий оберіг
Мене мати породила,
Місяцем обгородила,
Зіроньками обтикала,
Сонечком підперезала,
І між добрі люди послала.


До Чура
Чур — Божество Роду: родоначальник, пращур, який охороняє
свій Рід на землі від ворожих чужих родів. Чур — Щур — Пращур
проводить захисну межу у вигляді магічного кола, тому
його закликають на допомогу для захисту людини або її майна.

* * *
Чур — моє! (оберіг власності)

* * *
Чур — мене! (оберіг людини)

От разных болезней

Від жовтухи

Зробить трі*сорока (3х40) вареників с сиром, зварить в воді і тією
юшкою умиться, обмить груди, шию. Зробить це треба тричі до схід
сонця. Вареників їсти не треба, а віддать собакам.

-------

Від різів та коликів

Колючка*колючище, ти й болюча, ти й шпигуча, ти й прейстрітна, ти
й простудна, приговорена, наурочена! Тут тобі не стояти й не шпигати,
жовтої кості не ломити і жил не тягати, червоної крові не пити, серця не
сушити! Отступися, розійдися от рожденного, крещеного, молитвенного
раба Божого (им*я).

-------

Від заворотку кишок

Це болість дуже тяжка, а як не задавнена, то одробить можна.
Стовчі часнику, перемішай пополам з медом і дай хворому з’їсти тричі.
Тіко не давай з ложки, а з сокири: поклади мед на гостріє сокири і дай
кому*небудь держать над ротом хворого. Тоді візьми гострий ніж і ножем
погодуй його тричі. Хворий засне і буде здоровий.

-------

Від порухи
коли ненароком надірвалася людина тяжке підіймаючи

Ти Золотниче, Божий чоловіче, ти спрацьований, ти струдований,
посланий, насланий, подуманий, погаданий! Я тебе буду зашіптувать і
заговорять у нарожденного, молитвенного, хрещеного Івана на місто
поставлять. Тобі, Золотниче, Божий чоловіче, по животу не ходити,
костей не ломити, червоної крові не пити, білого тіла не сушити, веселого
серця не томити! Піднімись собі тихенько, піднімись легенько, стань собі
на місто, на святе кресло, де ти родивсь, де ти хрестивсь, де тобі Господь
місто показав і престол заслав, там тобі жить, там тобі буть, там тобі віку
доживать. Як сира земля не щемить, не болить, не горить, так і тобі,
Золотниче, Божий чоловіче, у рожденного, молитвенного, хрещеного
Івана не щеміти, не боліти, не горіти; як сира земля із своїх містів, із своїх
креслів не стряхнеться, не здвигнеться, так і ти, Золотниче, Божий
чоловіче, нарожденного, молитвенного, хрещеного (Ім*я) не стряхни, не
здвигни з своїх містів, з своїх креслів; як сволок на хаті багато дерева
держить, так і ти, Золотониче, Божий чоловіче, дай місто в своїй державі
нарожденному, молитвенному, хрещеному (Ім*я)...

-------

Від гикоти

Гикавко, гикавко, піди до води,
Кого схоч, того і напади,
Хоч коня, хоч корову,
Хоч дівчіну чорноброву!

Скажи тричі, не переводячи дух, а потім тричі без отдиху, напийся води.

-------

Замовляння на зупин кровотечі

Ішла Пречіста понад сінім морем і золотим ціпком підпіралася.
Назустріч Їй святий Петро. “Куда Ти, Пречиста, ідеш?“ – “Іду туди, де
бились три брати, іду кров замовляти”. Рана стулилась, кров повернулась,
Пречиста назад вернулась. Амінь!

------

Коли змія вкусила... замовляють тричі


Господи і всі святії – Антосій , Феодосій , Михаїл , Гавриїл і великомученица Варвара, прийдіть, благословіть і поможіть!
Змія Орпія! Змія Орпія! Змія Орпія! Поклич ти всі свої змії –і
степовії, і лісовії, і гноянії, і водянії і накажи їм, шоб вони не кусали ні
скотини, ні людини; шоб вони пускали свої зуби з рота додолу, а ти забери
свої зуби з нарожденного, хрещеного раба Божого (І*мя).

-------

Від більма

Їхав Юрій на білім коні, а за тим конем бігло дванадцять псів. Один
лизнув, другий лизнув, третій лизнув (считай до дванадцяти)... дванадцятий лизнув – більмо злизав, сльозу спустив.
Більмо зійшло з нарожденного, хрещеного раба Божого (і*мя).

замовляють тричі за одним духом

-------

Від пропасниці (лихорадки)

От пропасниці буду шептати, Господь мені буде помагати! Йшли святі
Ісаакій і Карпо, несли дротяну пліть і зустріли Іродових дочок сімдесят
сім і питали: “Де ви ідете, Іродові дочки?” – “Йдемо до раба Божого
Онопрія (або інче)”. – “Верніться ж, Іродові дочки: будемо вас плітью
бити, побивати!”
Пропаснице, лихоманко! ти колюча, болюча, шпигуча, трясуча; ти
шляхова, степова, вітрова, водяна, спита, з’їдена, наслана, стрічна, денна,
нічна, зоряна, насередна, супротивна; чоловіча, жіноча, хлопьяча, дівчача!
Я тебе вишіптую, я тебе висилаю, я тебе викликаю і ссилаю на темнії
ліса, на сухії лози, на бистрії води! Тут тобі не бути, червоної крові не
пити, серця не сушити, білого тіла не ломити. Іроде, Іродице! Не напускай
своїх дочок на христіянську віру, держи їх на прикові от рожденного,
хрещеного, молитвенного раба Божого (і*мя)...

Отогнать грозу

Як тільки починає насуватися грозова хмара, знахар (градівник) бере прутик,
яким відганяють вужа від жаби, коли він намагається проковтнути її, та роговий ножик, який разом із паскою освячувався на Великдень, йде на межу, втикає у землю ножика і виголошує молитву із кінця, тобто навиворіт. Потім витягує із землі ножа, бере його з прутиком у праву руку, обертається у той бік, куди хоче відправити громовицю, змахує рукою і рече:

Граде лукавий, рабе лукавий!
Нехай тебе хмари не носять,
Бо тебе люди не просять.
Буйні вітри!
Візьміть ви сю хмару
На свої тонкі крила
Занесіть її за океан-море,
За темнії води, за круті гори,
За жовті піски, щоб він (град)
Там розтав і пропав нині і присно,
І во віки віків, амінь.
Тьху, тьху, тьху!
Щезни, пропади,
Від лиця Божого і від мене грішного.

ще один:

Знахар повинен
мати з собою палицю, якою була вдарена гадюка в момент її сути-
чки із жабою, торбинки з різдвяними стравами, косу або сокиру.
Коли насувається градова хмара, він повинен вивернути на собі
одяг або зняти його зовсім, повернути до хмари сокиру вістрям або
косу, покласти палицю на торбинку з вечерею й промовляти:

Як я розігнав змію з жабою, так я
розгоню оцю бурю (наліво, направо) від себе,
аби мене обминала, як гадина з жабов утікала,
так ця буря хай утікає на ліси і води!
Розсуди сама, ти тут сили не маєш!
Я тебе кликав на Святвечір, ти не приходила!
Тепер ти не маєш сили іти до мене гулять, пити,
іди, рознесись, як вітер, по світі.
Іди на сині моря, на широкі поля,
куди коні не доіржуть, кури не допіють,
собаки не побріхують, корови не дорикують,
вівці не доблекують, ворони не долітають,
де людського гласу не чути,
іди, там набувайся!
Я тебе до себе не допускаю, як я не допустив
гадину до жаби. Як гадина
розсердилась, що жабу не з’їла, то вона
лусла, трісла, так і ти, хмаро, трісни,
а я тебе сюди не пущу. Прийдеш до мене,
як вода у теплиці замерзне.